Ця недуга ще називають оперізувальний лишай. На відміну від герпесу, що виникає на губах, це більш небезпечний і важко переносимо вид захворювання. Він більше характерний літнім людям, тому їм видужувати буває дуже важко. Отже, дізнаємося про фактори, що провокують виникнення оперізувального герпесу, його симптоматиці і терапії.
Про причини і ознаки патології
Вірус варицелла зостер викликає виникнення оперізувального лишаю і вітряної віспи. Після вітрянки, перенесеної в дитячому віці, збудник залишається в організмі в латентному стані. Він може взагалі про себе не давати знати десятки років. Адже імунітет придушив його розмноження, і проти нього виробилися антитіла. Але коли захисні сили організму знизяться, а це відбувається після інфекційних захворювань, операцій, стресів, на тлі хронічної втоми – він може активізуватися. Другий спалах вірусу буде носити вже інший характер – висипання на тулубі, які його як би оперізують. Така симптоматика і дала недугу назву.
Помічено, що частіше оперізуючий герпес хворіють люди у віці старше 50-60 років. У них відбувається природне зниження захисних сил організму, погіршується засвоєння мінералів, поживних речовин, вітамінів. Ознаки недуги можуть виявлятися і у людей молодого віку на тлі цукрового діабету, захворювань органів кровотворення, імунодефіциту, ВІЛ-інфекцій, перенесеної хіміо- і променевої терапії, після тяжкої травми. Цироз печінки, серцева недостатність і туберкульоз також можуть провокувати розвиток у пацієнта оперізувального герпесу.
Інфікування, як правило, відбувається повітряно-крапельним шляхом і контактним. Саме ослаблені чоловіки і жінки при контакті з джерелами вірусу можуть додатково до існуючих в організмі в латентній формі «підхопити» активні мікроорганізми і захворіти недугою.
У молодих людей він виникає після важких неврологічних захворювань, тривалого переохолодження, фізичної перевтоми.
Клінічна картина захворювання -прояв дрібних червоних висипань з боків тулуба. Вони не тільки сверблять і сверблять, як це буває з інфекцією на губах, а ще завдають людині сильний біль. Вона може бути тупий або стріляє. Чим старше пацієнт, тим сильніше виражаються ознаки оперізуючого лишаю.
Як лікують оперізуючий герпес
Небезпека герпесвірусної інфекції в тому, що вона повністю не виліковується. Препарати противірусної дії лише «присипляють» її, знизить ступінь важкості та тривалість перебігу недуги.
У гострий період захворювання основою лікування є противірусні препарати. Серед них Ацикловір, Валацикловір, Фамцикловір. Їх, як правило, призначають пацієнтам на 7 або 10 днів. Застосування таких лікарських засобів не тільки прискорює одужання, а й попереджає ускладнення захворювання. Слід зазначити, що такі кошти максимальну ефективність проявляють в перші три доби після появи на тілі висипки.
На додаток до противірусних препаратів, що вживаються всередину, призначаються і для зовнішнього застосування. Мазі є доповненням до основної терапії.
Оскільки до цього недугу характерна сильна біль, то її знімають нестероїдними протизапальними засобами. Серед них Ібупрофен, Кетопрофен. Коли ж випадки дуже важкі, то лікарі прописують знеболюючі препарати.
Часом виникає необхідність і в застосуванні протисудомних препаратів. Адже біль може бути різкою, що стріляє, що викликає судоми мускулатури. З нею добре справляється Габапентин. І хоча цей препарат частіше використовують в терапії епілепсії, при оперізуючий лишай він усуває біль, яка виникає при ураженні нервових волокон.
Симптоматична терапія потрібна в тому випадку, якщо у пацієнта виникають ускладнення, а таким буває приєднання вторинної інфекції. Тоді пацієнтам обов’язково прописують антибіотики.
А ось пластирі в лікуванні цього захворювання не використовуються, тому що при їх знятті шкіра додатково травмується.
Від свербіння хворого врятують прохолодні компреси з настою череди, які тримають не більше 20 хвилин, або лосьйон каламін.
Носіння хворим одягу з натуральної тканини вільного покрою попереджає тертя і розтин бульбашок, прискорює загоєння і не створює пацієнту зайвий дискомфорт.
