Трав’яниста рослина перстач гусячий має товсте коротке кореневище, що вкорінюються тонкі повзучі стебла «вуса» довжиною до 70 см. Листя рослини непарноперістие гладкі, зелені зверху і білуваті, сильно опушені знизу. П’ятипелюсткові квітки жовтого або золотистого кольору мають приємний запах. Плід – суха сім’янка. Цвітіння перстачу триває з травня по серпень.
У народі відома під назвами гусячі лапки, дубровка гусяча, гусяча трава, лапка, судомна трава, гарлянка, лепешнік, жабник і інші.
Перстач гусячий – невисока рослина, воно вистилає землю своєрідним килимом. Так як квітки рослини знаходяться вище, ніж стебла, то в період цвітіння луки з перстачем виглядають дуже красиво і яскраво. Цей вид перстачу найпоширеніший і доступний.
На території Європи і країн СНД перстач гусячий поширена повсюдно. Любить глинистий, вологий грунт. Багато її можна зустріти на берегах водойм, луках, на лісових галявинах, біля доріг. У високогірних районах цієї рослини годі й шукати.
Зараз лапчатку широко використовують в ландшафтному дизайні, красиво вона виглядає на альпійських гірках. Властивості рослини використовували для дублення шкіри і для отримання барвників.
Збір і заготівля лікарської сировини
Коріння слід викопувати дуже раною весною чи пізньою осінню, коли наземна частина перстачу вже висохла. Сушать їх в сушарках або в провітрюваних приміщеннях. Траву збирають далеко від доріг і заготовляють в період цвітіння, зазвичай сушать в тіні або в сушарках.
Хімічний склад
Лікувальні властивості рослини визначають, що входять до її складу, речовини, які ще не повністю досліджені. Але, тим не менше, перстач гусячий містить дубильні речовини, вітаміни, жирні і органічні кислоти, мікроелементи, ефірні соеденения, гіркоти, флавоноїди, вуглеводи, глікозиди. Великий вміст білка і крохмалю мається на кореневищах рослини, тому його широко використовують в кулінарії.
Властивості перстачу гусячої і застосування в народній медицині
Препарати з перстачу мають такі властивості:
- антисептичну,
- ранозагоювальну,
- кровоосстанавлівающее,
- болезаспокійливий,
- в’яжучий,
- сечогінний,
- жовчогінну,
- тонізуючу,
- протисудомну.
Народна медицина використовує перстач гусячу для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, а саме: виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, діареї, дизентерії, диспепсії, болю в животі, гастриту, ентероколіту, геморою. В’язкі властивості рослини сприяють його застосування при проносах і кольках.
Перстач вважається ефективним засобом при лікуванні захворювань печінки, сечостатевої системи і жіночих хвороб. Її використовують при маткових кровотечах, клімаксі, нездужання, пов’язаних з менструацією.
Сильні сечогінні властивості сприяють видаленню піску з сечового міхура, перстач гусячу застосовують при циститі, нефриті, простатиті, сечокам’яної хвороби.
У давні часи настій перстачу давали пити дівчатам при перших менструаціях. Жінки його приймали при судомах, тяжкості внизу живота, при складному перебігу вагітності та при токсикозі.
Використовували лапчатку при задуха, судомах, для лікування епілепсії.
Народні цілителі препаратами з цієї рослини лікували депресії, неврози, головний і зубний біль, очищали кров, знімали набряки і болі в суглобах.
Ефективно використовували лапчатку для зовнішнього застосування для лікування гнійних ран і виразок на шкірі, фурункулів, вугрів, тріщин на губах, різних висипів і екзем, лупи. Настій з перстачу гусячої використовували для полоскання горла і порожнини рота при ангіні, виразковому стоматиті, кровотечі ясен.
Перстач гусячу використовують в комплексі з іншими травами для заварювання чаю. Суміш коренів перстачу гусячої, солодки і кульбаби, листя кропиви, шавлії, мати-й-мачухи, кори крушини використовують для приготування шлункового чаю.
Хороший сечогінний чай вийде, якщо до лапчатке додати листя кропиви, берези, квітки терну і бузини, плоди ялівцю і шипшини, траву чебрецю, звіробою, хвоща, корінь лопуха.
форми застосування
З перстачу готують настої, відвари, мазі, еліксири, використовують її у вигляді соку, порошку, подрібненої зелені.
- Настій трави і коріння перстачу гусячої: 20 г кореневищ і трави настояти в 1 літрі окропу протягом 1 години і процідити. Такий настій вживати при гастритах, проносі, дизентерії, болях в животі, виразковій хворобі, холециститах, сечокам’яної хвороби, маткових кровотечах по 200 мл два-три рази на день. Такий настій використовують для полоскання ротової порожнини і для спринцювання при білях.
- Відвар трави перстачу гусячої: 20 г трави проварити на слабкому вогні в 200 мл води, настояти 2 години і процідити. Відвар допомагає при туберкульозі, грижі, цинзі, опущенні матки. Вживати його слід перед їжею по 50 мл тричі на день. Відвар застосовується зовнішньо у вигляді примочок при ранах, ударах, екземі, геморої, судомах в м’язах і для полоскань ротової порожнини при кровоточивості і запаленні ясен, зубного болю.
- Відвар коренів перстачу гусячої: залити 1 ст. ложку сухих коренів перстачу 1 склянкою окропу, 15 хвилин кип’ятити на маленькому вогні, настояти 20 хвилин і процідити. Пити 4 рази на день по 2 ст. ложки.
- Відвар насіння перстачу гусячої: 5-10 г насіння залити 1 склянкою молока і прокип’ятити 5 хвилин, процідити. Відвар допомагає при маткових болях і болісних менструаціях. Вживати 2 рази в день по ½ склянки.
- Сік зі свіжої трави. Пити 4 рази на день по 1 ст. ложці при сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобі, кровохаркання, клімактеричних кровотечах. Соком обмивають гнійні рани, виразки і умивають обличчя при вугрової висипки.
Застосування в кулінарії
Властивості перстачу гусячої застосовуються не тільки в медицині, а ще й в кулінарії. У салати, пюре, супи додавали листя і пагони перстачу. Сушені листя, коріння і квітки використовували як приправу до рибних, м’ясних страв, каш. Коріння перстачу в вареному вигляді були самостійною стравою. Ще коріння використовували для виготовлення борошна, яку разом з житнього та пшеничного борошном використовували для випічки хлібобулочних виробів. Для приготування киселю використовували крохмаль, отриманий з коренів перстачу гусячої.
Протипоказання до застосування перстачу гусячої
Оскільки рослина здатна знижувати артеріальний тиск, то його з обережністю слід застосовувати гіпотонікам. Також варто відмовитися від перстачу при згущенні крові. Якщо в нирках є великі камені, то потрібно бути дуже обережним при їх виведенні, так як вони можуть застрягти в сечоводі.