Бальзамін

Бальзамін – квітуча рослина, трав’янистий однорічник, дуже цінується садівниками-квітникарями усього світу, за красиві квіти і рясну зелень. Перші згадки бальзамінів в Європі відносяться до 1542 році, коли його привезли португальці з Америки, і з тієї далекої пори ця квітка не втрачає своєї популярності.

Бальзамін садовий – крихке, однорічна рослина висотою близько 70см, з добре гілкується стеблом. Він має прості або махрові квітки, що сидять в пазухах листків, розташованих в черговому порядку вздовж усього стебла. Свою лепту в популярність і поширення бальзаміну внесли і квітникарі-селекціонери, створивши понад 400 гібридів і сортів цього чудового квітки на радість садівників, які його вирощують на газонах, на балконах і навіть вдома в квіткових горщиках і підвісних кашпо.

Бальзамін садовий – прекрасний і як контейнерне рослина, що не вимагає для себе якогось особливого догляду і має безліч сортів саме для такого способу вирощування.

Бальзамін, латинська назва якого Impatiens, в перекладі звучить як «нетерплячий», а ось на Кавказі і в Середній Азії його називають «недоторкою», а іноді зустрічається і назва «стрибун». Така назва виникла не просто так. Справа в тому, що плоди бальзаміну схожі на коробочку подовженою довгастої форми, з п’ятьма скрученими стулками, дозріваючи, при щонайменшому дотику до них розтріскуються і його насіння розлітаються в різні боки, як би, прагнучи якомога швидше потрапити в землю і дати життя новій рослині .

У Росії бальзаміни також відомі і популярні і вирощуються досить-таки давно. Але найбільш улюбленим і широко відомим став бальзамін кімнатний «Ванька мокрий». Свою назву ця рослина отримало за крапельки білуватою рідини, що виступають на краях його листочків. За красиві яскраві квіти бальзамін називають у нас ще й «вогник». А ось англійці, народ серйозний, дали бальзамін прізвисько «клопітка або старанна Ліззі» за те, що ця рослина має тривалий період цвітіння – з початку липня і до самих заморозків. Для більш романтичних австрійців, бальзамін – це «Прекрасна вінка».

 Не всі бальзаміни лікарські

Бальзамін садовий, так шановний і улюблений багатьма садівниками за красиві дивовижні, великі махрові чи ні, але однаково яскраві квіти пурпурного, червоного, жовтого або білого кольору є тільки декоративним і не має лікарських властивостей.

Лікарськими властивостями володіє тільки лісової, «дикий» бальзамін, який можна зустріти по берегах лісових річечок, потічків і в ярах.

Лісовий бальзамін – рослина отруйна, застосування його в лікувальних цілях вимагає знань і обережності. Рослина є однорічним, період цвітіння починається з кінця червня і закінчується у вересні.

 Лісовий бальзамін – відмінні ознаки

Бальзамін, зростаючий в лісі, відрізняється від свого чудового декоративного побратима скромнішим, менш помітним і привабливим виглядом.

Ця рослина з вузлуватим стеблом, який на вигляд як би злегка просвічується, особливо потрапляючи під промені сонця, у висоту досягає не більше ста сантиметрів. Листя розташовані уздовж стебла по черзі, мають довгасту яйцеподібну форму по краях, яких яскраво виражені великі зубці. Квіти лісового бальзаміну жовтого кольору, неправильної форми, на кінчику квітки є подовжений шпорец.

 Лікувальні властивості рослини

На сьогоднішній день бальзамін належить до тих небагатьох рослин, хімічний склад яких поки ще вивчається. Але навіть тих відомостей, які отримані біохімічними дослідженнями цієї рослини, досить, щоб підтвердити факт безсумнівного лікарського значення бальзаміну.

Так, в період, правда, тільки свого цвітіння, в лісовому бальзамін міститься дуже велика кількість аскорбінової кислоти – це прекрасне природне засіб для профілактики простудних захворювань. Стебла і листя – алкалоїди, глікозиди, флавоніди, кислоти і дубильні речовини, невелика кількість різних смол, каротин, церіловий спирт і сігмастерін. Насіння бальзаміну містять близько 60 відсотків жирних олій.

Як лікарський засіб, бальзамін використовується і для зовнішнього застосування і для внутрішнього, у вигляді відварів і настоїв. Приймати відвари або настої, приготовлені з бальзаміну, слід суворо дозовано – треба пам’ятати, що ця трава є отруйною, передозування при прийомі її всередину викликає сильну блювоту.

Бальзамін в народній медицині найбільше цінується за благотворний вплив на нирки і в цілому на всю сечовидільну систему. Сполуки, що входять до його складу добре подрібнюють камені в нирках і в сечовому міхурі і поступово, з сечею, плавно виводять їх. Також бальзамін сприяє виведенню зайвої рідини з організму, що знижує набряклість при деяких захворюваннях. Це чудове рослина знайшло своє застосування і при інших захворюваннях, наприклад, таких як

• гнійні рани і виразки – їх промивають відваром бальзаміну, який готують з розрахунку 1 ст.л. свіжих стебел і листя на 1 склянку окропу. Ці відваром, після його охолодження, змочують марлевий тампон і прикладають до запаленого місця,
• геморой – роблять відвар за вищенаведеним рецептом, потім змочують їм марлевий тампон і прикладають до гемороїдальних шишок,
• ревматизм – призначають настій для внутрішнього застосування, а зовнішньо – можна робити ванни, з додаванням концентрованого відвару. Настій готується наступним чином. Треба взяти 1 ч.л. листя бальзаміну і залити окропом на 20 хвилин. Після того як настій настоїться і охолоне, його приймають по 1 (вкрай рідко по 2) столові ложки на добу. Передозування може викликати багату блювоту.
• свіжі рани – застосовують сік, бажано свіжовіджатий, але акуратно, пам’ятаючи про отруйність рослини. Сік загоює рану і знімає біль.
• водянка – приймають настій.
• подагра – застосовують ванни з концентрованим відваром бальзаміну і всередину, п’ють по 1 ст.л. настою після прийому їжі.

 Відомо це рослина і в медицині Тибету. Тибетські лікарі рекомендують своїм пацієнтам бальзамін при серцево-судинних захворюваннях. Відомо, що лікарські препарати, до складу яких входить ця рослина, збільшують амплітуду скорочень серцевого м’яза, при цьому сповільнюється серцевий ритм і гнітюче діє на центральну нервову систему. Також, бальзамін на Тибеті використовують як глистогінний засіб, при цукровому діабеті, асциті і спазмофілії.

Китайська медицина також не залишила без уваги це чудове рослина. Китайські медики використовують бальзамін при порушеннях менструального циклу у жінок, як стимулятор при родової діяльності і в якості протитоксичний кошти при укусах отруйних змій. Широко використовуються ними листя як ранозагоювальний, антисептичний, діуретичний, послаблюючий і блювотний засіб.

Також застосовують його і для лікування дерматомікозів. При ураженні різних ділянок тіла, роблять компрес з дрібно нарізаною наземної частини бальзаміну. Для цього використовують свіжі листочки рослини, які, помивши і порізавши якомога дрібніше, загортають у марлю, обдають окропом і теплим прикладають до ураженої ділянки шкіри на 10 хвилин.

 Протипоказання до застосування бальзаміну

Лісовий бальзамін – рослина отруйна і прийом його повинен бути строго дозований, а при лікуванні деяких захворювань, повинен проводитися тільки під наглядом лікаря. Відвари і настої бальзаміну ні в якому разі не можна використовувати при вагітності та годуванні груддю, а також дітям до досягнення ними 14 років.

З обережністю, а краще зовсім не використовувати настої і товари бальзаміну при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. У деяких людей виявлена ​​індивідуальна непереносимість препаратів, що містять бальзамін, а також можливі алергічні прояви. Передозування препарату може призвести до отруєння.