Латинська назва такого прища звучить аналогічно – furuncul. А в народі проблему називають просто чірьем. Це гострий патологічний процес, який проявляється гнійно-некротичним запаленням волосяного мішка (фолікула). В даний процес втягується підшкірний жировий шар і сальні залози.
Фурункули на обличчі доставляють особливі неприємності. Це не тільки естетичний дискомфорт, але і можливі ускладнення, оскільки інфекція може проникати в дрібні судини, а з них – в череп. Така ситуація може спровокувати запалення оболонок головного мозку (менінгіт). Отже, дізнаємося, чому ж з’являються фурункули, як їх відрізнити від інших дерматологічних захворювань і чим лікувати.
Причини виникнення фурункулів
Як показує практика, такі проблеми виникають в зонах шкіри, схильних до механічних впливів. Йдеться про постійну терті головним убором або верхнім одягом, порізах під час гоління. Здатні провокувати розвиток фурункулів такі чинники:
- Тривале і сильне забруднення шкіри, ігнорування правил гігієни.
- Механічне пошкодження обличчя, наприклад, садна, подряпини, расчеси з попаданням інфекції в рани.
- Переохолодження всього організму.
- Цукровий діабет.
- Стреси і хронічна втома.
- Порушення обміну речовин, авітаміноз.
Викликає поява фурункулів золотистий стафілокок. Він є патогенним мікроорганізмом кулястої форми. Назва він отримав завдяки рідкісному для бактерій кольором – золотистому. Мікроорганізм може довгий час жити на слизових оболонках і шкірі людини і при цьому не викликати ніяких реакцій в організмі. А при зниженні захисних сил організму він посилено розмножується, що і призводить до виникнення чиряків на обличчі.
ознаки фурункула
Розвиток патології проходить кілька стадій. Перша характеризується легким сверблячкою в зоні ураження. Друга – почервонінням шкіри, невеликий припухлістю. З’являється стрижень конусоподібної форми, волосяний фолікул наповнюється гноєм, виникає хворобливість. Третя стадія характеризується посиленням болю, пульсацією, сильним почервонінням шкіри. До місцевих ознак приєднуються і загальні – головний біль, підвищення температури, слабкість, стомлюваність. Остання четверта стадія недуги – прорив гнійного стрижня, вихід вмісту фурункула назовні. Запалені тканини очищаються. Починається одужання, набряк спадає, ранка починає затягуватися. Але на місці фурункула залишається рубець. Він більш світлий у порівнянні з кольором шкіри.
Крім одиночних фурункулів, на обличчі часом виникає локалізоване запалення – фурункульоз. Це кілька чиряків різного розміру, які з’являються послідовно або одночасно. Клінічна картина фурункульозу особи ускладнюється погіршенням загального самопочуття. Можливо початок розвитку лихоманки, набряк обличчя, порушення зору. Інфекція в такому випадку поширюється швидко.
Лікування фурункулів на обличчі
Патологія шкіри в цій зоні вимагає обережності. Категорично забороняється чиряк видавлювати, проколювати, масажувати. Його необхідно спочатку обробити 70% -ним спиртом, потім накласти іхтіоловую мазь або лінімент Вишневського. Ці мазі сприяють дозріванню фурункула, витягування його гнійного вмісту назовні. Обробляти препаратами фурункул потрібно регулярно. Правда, недолік цих мазей складається в їх неприємному запаху.
Якщо запалення шкіри виявити на перших стадіях і почати обробляти його йодом, то традиційне формування фурункула зі стрижнем можна запобігти.
При фурункульозі протипоказані гарячі компреси. Такі процедури можуть лише поширювати інфекцію, сприяючи ускладнень.
Коли вогнище запалення розкрився, і виділяється гній, то необхідно застосовувати антибактеріальні мазі, наприклад, синтомициновую, мірамістіновую. Використовується на цій стадії і розчин натрію хлориду до відторгнення уражених тканин.
При фурункульозі на обличчі пацієнтові призначають антибактеріальні препарати внутрішньом’язово. Це оксацилін, еритроміцин. Часто паралельно з таким лікуванням проводиться імунокоригуючу у вигляді ін’єкцій гамма-глобуліну, гіперімунною сироватки.
У найважчих випадках, а саме – при утворенні флегмони (гнійного запалення без чітких меж), проводиться хірургічне лікування.
Після поліпшення стану пацієнта йому рекомендують аутогемотерапию. Так називають внутрішньом’язове або підшкірне переливання власної крові.
