Кожна людина періодично потіє. Це цілком нормальна реакція організму на перепади температур, стреси, перевтома, особливості живлення і життєвого ритму. Однак пітливість у пахвовій зоні часом доставляє страшний дискомфорт. Вона призводить до формування як функціональних, так і емоційних проблем. Нерідко пітливість пахвами стає явною причиною професійних невдач.
Стимулами, що змінюють рівень поту, стає м’язова робота, механічні дії і смакові уподобання людини. Також однією з причин є нервозність. Саме вона часто провокує високу потовиділення. За статистичними даними, у 30% людей піт найбільше виділяється в пахвовій зоні, у 70% — в зоні долонь і підошви.
Зайва пітливість може сигналізувати про наявність неврологічних, онкологічних, а також ендокринних хвороб. Нерідко пітливість поширюється буквально по всьому тілу. За статистикою, не менше 1% сучасного населення страждає такою проблемою. Косметичні засоби, в числі яких дезодоранти, при цьому не допомагають здолати гіпергідроз. У підсумку якість життя знижується. Формуються комплекси і страхи, невпевненість у собі й труднощі в соціальній сфері.
Базові рекомендації
Позбутися від локального гіпергідрозу, тобто підвищеної пітливості, яка проявляється в пахвовій зоні, дозволяють дезодоранти і антиперспіранти. Однак такі засоби забезпечують короткочасний результат. Тому сучасна медицина рекомендує більш ефективні методики вирішення даної проблеми. Наприклад, введення препаратів токсину типу A. В їх числі «Диспорт» або ж «Ботокс». Такий підхід дозволяє тимчасово блокувати передачу нервових імпульсів до потових залоз. Це сприяє активному придушення виділення поту. Даний метод є оптимальним для тих, хто вже давно не може вирішити проблему з підвищеним потовиділенням.
Хірургічне рішення
Сучасна медицина готова запропонувати безліч рішень різних проблем, і локальний гіпергідроз — зовсім не виняток. Так, від надмірної пітливості нині можна позбутися, скориставшись хірургічним методом. Це спеціалізована радіочастотна деструкція, вироблена через шкіру, а також трансторакальна ендоскопічна симпатектомія. Однак даний метод має один істотний побічний ефект, який проявляється приблизно у 30% пацієнтів. Він полягає у виникненні пітливості на інших ділянках тіла.
Інші методики
Щоб не виникало надмірної пітливості, важливо стежити за гігієною. Дотримання елементарних правил, тобто використання водних процедур (як мінімум душа) двічі на день піде на користь.
У деяких випадках здолати гіпергідроз в пахвовій зоні допомагає хлорид алюмінію гексагідрат. При правильному застосуванні результат не змусить довго чекати. До застосування такого засобу протягом двох днів не можна голити пахвову зону або ж робити епіляцію. Шкірний покрив повинен бути чистим, сухим і нераздраженным. Крім того, ліки накладають на ніч, приблизно на вісім годин. Вранці ж ту зону, яка оброблена хлоридом алюмінію гексагидратом, промивають милом. При виникненні подразнення потрібно скористатися кортікоідние маззю. Її накладають на дві доби. Всього за два сеанси можна отримати чудовий результат. Надалі досить підтримувати гігієну пахвовій зони щодня.
Іншим способом протистояння гипергидрозу може стати іонофорез. Техніка її полягає в тому, що слабкий електричний струм пропускають безпосередньо через шкіру, яка відрізняється підвищеною пітливістю. Вплив іонофорезу здійснюється на клітини, що виділяють піт. В результаті їх активність поступово знижується.
Нерідким явищем при гіпергідрозі пахвовій зони є неприємний запах. Це найчастіше обумовлено наявністю грибків, які харчуються потім. Якщо проблема лише в запаху, то досить обробити пахви антиперсперантом. Однак при наявності грибків потрібне використання спеціальних мазей і протигрибкових рідин. Найкраще знищувати грибки дозволяє Уротропін. Щоб провести процедуру по боротьбі з локальним гіпергідрозом пахвовій зони, ампулу з препаратом потрібно розбити і протерти ватним тампоном шкіру під пахвою перед сном. Ранок — прийняти душ. Пахвову зону слід ретельно промити з милом.
При первинному гіпергідрозі можна скористатися пастою Теймурова або Формагелем. Ефективність таких коштів не дуже висока. Але на початкових етапах такий підхід є результативним. Правда, ці препарати не зовсім безпечні. В деяких випадках вони можуть спровокувати роздратування шкіри.
Застосування народних засобів
Позбутися від підвищеного потовиділення в пахвовій зоні допоможе настій ромашки. Це засіб народні цілителі рекомендують як один із найбільш ефективних при локальному гіпергідрозі. Настій ромашки приготувати нескладно. Достатньо взяти висушені квітки такого рослини (6 ст. л.) і залити їх окропом (2 л), настояти півгодини. Потім слід додати питну соду (2 ст. л.). Отриману суміш застосовувати для протирання шкірного покриву в пахвовій зоні.
При локальному гіпергідрозі на допомогу прийде і хвощ, який настоюють на горілці. Дану рослину заливають відповідною рідиною в пропорції один до десяти. Також застосовують листя волоських горіхів — пропорції ідентичні: на одну частину листя волоських горіхів потрібно 10 частин горілки. Перш ніж застосовувати подібні засоби, їх слід розвести водою один до одного.
Іншими ліками проти гіпергідрозу пахвовій зони стане дубова кора. Подрібнену сировину (1 ч. л.) заварюють окропом (200 мл), додають лимонний сік (з одного фрукта). Отриманим відваром раз на день протирають пахви. Кора з лимоном допоможе зменшити секрецію потових залоз. Крім того, після використання такого ліки тіло буде пахнути свіжим лимонним ароматом.
При гіпергідрозі на користь підуть загальнозміцнюючі засоби — настій меліси і шавлії, препарати валеріани, полівітаміни, фосфор, залізо і кальцій. Їх, зрозуміло, приймають всередину. В екстреній ситуації, коли потрібно терміново позбутися від пахвової пітливості, підійдуть вологі серветки, а також лимон. Шкіру просто протирають серветками. Потім цю ж маніпуляцію повторюють, використовуючи лимон. Це дозволить тимчасово позбутися пахвового гіпергідрозу і неприємного запаху поту.
